На полях креативного фестивалю Cannes Lions відбулася щира розмова виконавчої віцепрезидентки Salesforce Ерін Олес з акторкою, продюсеркою та інвесторкою Пріянкою Чопрою Джонас.

У цьому невимушеному діалозі вона ділиться досвідом глобальної трансформації — від завоювання Боллівуду до починань з нуля в Голлівуді. Проте замість класичної та ідеалізованої історії успіху Пріянка робить акцент на тому, що зазвичай залишається за лаштунками: на надважливості чесності із собою.

Вона відверто говорить про те, чому залізна дисципліна та послідовність не працюють без уміння вчасно «сховатися в нору», прожити свої невдачі під ковдрою з відром морозива й дати собі простір для відновлення між черговими підходами до підкорення вершин.

Про силу багатозадачності, яку зазвичай приписують жінкам у бізнесі, повернення до «оригінального сценарію» власного життя та про те, чому благодійність — це і привілей, і обов’язок, — читайте в нашому матеріалі.

Це ваша перша поїздка на Cannes Lions, так? Що вас найбільше здивувало або зацікавило?

Пріянка Чопра Джонас: Так, це моя перша поїздка. І, чесно кажучи, тут дивує все. Стільки людей, стільки зустрічей, стільки нових контактів. Дуже відчувається це поєднання культури й бізнесу — усі намагаються рухатися, створювати щось, запускати нові процеси. Це дуже захопливо.

Мені здається, ми живемо в прекрасний час, коли відбувається певна демократизація можливостей. Коли я починала, приблизно 25 років тому, здавалося, що в кожного є своя “лінія руху”. І якщо ти її обрав, то мав залишатися в ній. А зараз, якщо тобі щось цікаво або в тебе є ідея, ти можеш перейти в інший простір, монетизувати це, побудувати навколо цього кар’єру й навіть зробити це частиною своєї ідентичності.

Це одна з причин, чому я хотіла приїхати сюди: щоб вчитися, слухати, знайомитися з людьми й зрозуміти, куди культура рухається далі. Мені здається, саме це тут і відбувається. Я зустріла неймовірних людей, мала розмови про дуже цікаві можливості, і це було справді класно.

Ви вже були на вершині індійського кіно, а потім вирішили будувати кар’єру в Голлівуді. Це було свідоме рішення чи все сталося більш органічно?

Пріянка Чопра Джонас: І те, і інше. Я відчувала, що хочу творчо розширитися. Я вже зробила багато чудових проєктів в індійському кіно, працювала з неймовірними режисерами, але водночас відчувала, що хочу більшого від себе.

Я вже жила у США раніше, тому це не було так, ніби я їду в країну, яку зовсім не знаю. Але мені потрібно було прийняти одну річ: у мене була 15-річна, дуже успішна кар’єра в Індії, а разом із цим — багато статусу, визнання, усіх цих “дзвіночків і прикрас”. А потім ти заходиш у кімнату в новій країні й розумієш, що все це має залишитися за дверима. Ти маєш знову представити себе.

Я пам’ятаю, як прийшла на зустріч із журналом, на обкладинці якого в Індії була вже шість разів, а в США мені навіть не дали зустріч із командою. Я зустрічалася зі стажером у кафетерії. І ти маєш це зрозуміти, прийняти й сказати собі: добре, у цьому новому місці я ще не створила собі імені. Отже, я опускаю голову й роблю роботу.

І я зробила цю роботу. Тепер, сподіваюся, я перебуваю в прекрасній позиції, коли можу обирати проєкти й працювати в двох найбільших кіноіндустріях світу. Це дуже привілейоване становище.

Що найбільше здивувало вас в американському ринку?

Пріянка Чопра Джонас: Це одне з найскладніших місць у світі, щоб залишатися релевантною, тому що тут надзвичайно багато інформації, талантів, контенту й боротьби за увагу.

Що мене здивувало — або, можливо, не здивувало, бо глибоко всередині я завжди знала, що це правда, — це те, як працює послідовність. Коли ти опускаєш голову й продовжуєш системно працювати над чимось, із цього щось виростає. Дисципліна, відданість і сталість справді мають значення. І мені здається, це працює майже в усьому. Якщо в тебе є мета і ти послідовно до неї йдеш, це допомагає. Побачити це у своєму другому кар’єрному розділі було дуже важливо.

Що допомагає вам залишатися сфокусованою, коли складно, особливо коли здається, що ви багато працюєте, але нічого не відбувається?

Пріянка Чопра Джонас: Це нелегко. Нікому не легко. У всіх нас бувають моменти, коли думаєш: я так довго рухаюся вперед, так багато працюю, а нічого не відбувається.

І мені здається, важливо дозволити собі це відчути. Багато хто з нас так сильно намагається бути сильним, що не дозволяє собі прожити розчарування, оплакати втрачену можливість, неотриману роботу чи угоду, яка зірвалася.

Це нормально — почуватися погано кілька днів. Але те, що ти робиш після провалу, насправді тебе й визначає. Я намагаюся прожити свою невдачу. Поплакати. З’їсти відро морозива — або зробити те, що тобі потрібно. Подивитися фільми, побути у поганому настрої на вихідних. Але потім у понеділок зранку опустити голову й придумати нову ідею.

Вам вдалося зберегти автентичний зв’язок з аудиторіями і в Індії, і в США, а це дуже важливо для особистого бренду й розвитку брендів загалом. Ви часто говорите, що найкращі бренди продають не просто продукт — вони продають відчуття або переконання. Як ви визначаєте, чи бренд справді створює автентичний зв’язок із клієнтом?

Пріянка Чопра Джонас: Передусім мені подобається асоціюватися з лідерами ринку. Якщо я працюю з брендом, я хочу знати, що в нього є траєкторія, план, ідея для сучасного ринку й сильна позиція.

Зараз мені пощастило мати можливість обирати й працювати з брендами, з якими я справді почуваюся добре. Але якщо говорити про сторітелінг і відчуття, мені здається, це стосується всього, що ми споживаємо — фільму, годинника, автомобіля чи будь-якого іншого продукту. Йдеться не лише про майстерність виконання. Йдеться про те, що ти відчуваєш, коли носиш це, керуєш цим або виходиш із кінотеатру після фільму.

Мені здається, людям більше не подобається, коли їм кажуть, що робити, що споживати, що купувати або що зараз у тренді. Люди хочуть вирішувати самі. Тому бренд має мати достатньо впевненості, щоб дати своєму споживачеві цю довіру, зрозуміти, ким він є, і вибудувати бренд навколо цих стосунків. Саме це і робить його автентичним.

Чи був у вас момент, коли інтуїція підказувала сказати “так” чомусь ще до того, як дані довели, що це спрацює?

Пріянка Чопра Джонас: Bumble — хороший приклад. У мене була ідея привести Bumble в Індію, тому що це жіночо-орієнтований продукт, і я подумала, що для такої країни, як Індія, дати жінкам можливість першими сказати “так” або “ні” — це дуже сильна концепція.

На той момент Bumble ще фактично не виходив за межі США. Я пам’ятаю, як говорила з Вітні, і ми зійшлися в баченні. Я не знала точно, чим це стане, але ми привели Bumble в Індію, і він спрацював неймовірно добре.

Це був один із тих моментів, коли інтуїція казала: це цікаво, і це може дуже добре спрацювати на цьому ринку. Це був стрибок віри. І мій брат познайомився зі своєю дружиною на Bumble, тож у моїй родині теж є приклад задоволеного користувача.

Ви працювали з брендами з різних індустрій і мали можливість обирати партнерства, частиною яких хочете бути. Коли ви думаєте, чи сказати бренду “так”, на що звертаєте увагу?

Пріянка Чопра Джонас: Я думаю про це майже як про шлюб або побачення. Потрібно зрозуміти, що у вас спільного. Яка етика бренду? Чи збігається вона з вашою власною етикою?

Сьогодні вже ніхто не шукає просто представника, який говоритиме від імені бренду. Ми живемо у світі, де соціальні мережі дають нам величезну кількість інформації й думок від різних людей, зокрема від неймовірних контент-креаторів, які можуть дуже чесно пояснити аудиторії, що до чого.

Тому, коли ти намагаєшся побудувати зв’язок із брендом, важливо зрозуміти, де ви збігаєтеся і чи це збігання справжнє. Інакше це виглядає неавтентично, а люди дуже швидко це бачать.

Яку пораду ви дали б брендам, які намагаються побудувати справжні довгострокові стосунки зі своєю аудиторією?

Пріянка Чопра Джонас: Знайте свою нішу, але також будуйте спільноту. Кожен успішний бренд або компанія, які я бачила, будували довіру зі своїм клієнтом. Це означає слухати й тримати вухо близько до землі.

Чи говорять люди про ваш бренд? Чи цікавий він їм? Чи надсилають вони його друзям? Чи пересилають продукт? Чи є навколо нього розмова? І як ви можете створити цю розмову навколо бренду автентично, через рекомендації від людини до людини?

Коли ви створюєте сильну спільноту навколо бренду — великого чи маленького — він стає значно більшим, якщо ця спільнота чесна.

Також важливо слухати людей, які вже інвестують у ваш бренд. Що вони відчувають щодо нього? А ті, хто ще не знає ваш бренд, — чому вони мають ним зацікавитися? Особливо якщо ви засновник або стартап, справді чути свого споживача критично важливо.

Наскільки важливо повертатися до початкової причини, чому люди взагалі повірили в бренд?

Пріянка Чопра Джонас: Це дуже важливо. У моїй роботі акторки ми завжди кажемо: повернися до оригінального сценарію. Коли ти працюєш над фільмом і сценарій змінюється, іноді ти відходиш так далеко від початкової ідеї, що втрачаєш магію. Тому потрібно повернутися до першого драфту й згадати: ось чому я хотіла зробити цей фільм.

Мені здається, для будь-якої компанії це працює так само. Іноді навколо так багато шуму, що дуже важливо повернутися до початкової причини. Чому перші люди вас підтримали? Що вони полюбили у вас на самому початку? І потрібно продовжувати рухатися в цьому напрямку.

Ви також багато часу присвячуєте благодійності. Ви понад 15 років є послом доброї волі UNICEF і працюєте з темою обізнаності про діабет першого типу, особливо в Індії. Що для вас означає ця робота?

Пріянка Чопра Джонас: Я виросла у військовій родині. Обоє моїх батьків служили в армії й були лікарями. Коли ростеш в Індії, ти бачиш, як достаток і бідність існують поруч. Іноді це навіть притуплює чутливість, бо воно просто є довкола. Ти можеш бачити висотні будинки й нетрі одночасно.

Коли я була зовсім маленькою, я пам’ятаю, як помічала цю нерівність. Я питала, чому моє життя відрізняється від життя іншої дівчинки, яка, можливо, була мого віку. Мої батьки багато говорили зі мною про це. Вони завжди були людьми, які віддають. Як лікарі, вони надавали безкоштовне лікування, ми їздили в села, і я бачила, як вони використовують свою позицію, щоб допомагати.

Я виросла в домі, де тебе не хвалили за хороший вчинок. Це вважалося твоїм привілеєм і твоїм обов’язком. Батьки завжди казали: скільки б у тебе не було — багато чи мало — у когось буде менше. Тому потрібно дивитися навколо й розуміти, де ти можеш бути корисним.

І допомога не завжди означає витратити багато грошей. Вона починається з усвідомлення: як я можу бути корисною людям поруч?

Я пам’ятаю, як донька моєї няні перестала ходити до школи приблизно тоді, коли я мала їхати в школу-інтернат. Мені було десь 15 чи 16, і це дуже сильно мене зачепило. Це сталося через соціально-економічну різницю між нами. Зрештою, моя родина допомогла з її освітою, але я пам’ятаю, як у 14 чи 15 років думала: чому вона мала зробити цей вибір, а я — ні?

Я зрозуміла, що мала привілей батьків, які підштовхували мене до власної індивідуальності й відчуття себе. Не всі мають такий привілей.

Коли я почала працювати в 17 чи 18 років, я виграла Miss World. Завдяки цій платформі я зрозуміла, що коли в тебе є видимість, ти можеш використовувати її по-різному. Конкурс був побудований навколо ідеї “beauty with a purpose” — краса з метою. І мене навчили, що благодійність може бути природною частиною привілею.

Протягом усієї кар’єри це залишалося для мене дуже важливим. У роботі з UNICEF освіта дітей завжди була одним із головних фокусів. Я вірю, що майбутнє світу залежить від того, скільки дітей зможуть стати на ноги. Освіта й їжа для дітей мають бути правами, а не привілеями.

Але поза UNICEF усе починається з розуміння власного привілею і питання: що я можу з ним зробити?

Як цей благодійний фундамент вплинув на ваш підхід до бізнесу?

Пріянка Чопра Джонас: Жоден бізнес не будується наодинці. Ви будуєте його з партнерами, командою, людьми довкола. Тому важливо мати етику — розуміння, за що стоїть ваш бізнес і як він може віддавати.

Це не обов’язково має бути щось велике. Це може бути ваша власна форма віддачі спільноті, клієнтам, людям, які купують ваші продукти, або всім, хто пов’язаний із вашою роботою. Питання в тому, як створити досвід, який не є просто транзакційним.

Я намагаюся переносити цей підхід і у свої бізнеси. Це не має відчуватися просто як: я плачу гроші й купую продукт. Це має бути щось більше — відчуття, культура, досвід.