PEACE IS UKRAINE – фотовиставка Вєри Бланш у Токіо, присвячена Дню Незалежності України
Тільки нещодавно кияни і гості столиці мали можливість насолоджуватись виставкою «Японія очима та серцем» української модної та артфотографині Вєри Бланш,, як мисткиня готується до нової події. У токійській галереї Hino City Toyoda Civic вона презентує виставку «PEACE IS UKRAINE», присвячену Дню Незалежності України.
Відкриття експозиції заплановано на 24 серпня – головний день для українців - День Незалежності, і триватиме до 1 вересня 2024 року.
«Голос наш за кордоном не має стихати! Про Україну, томущо Україна залежить від світу сильніше, аніж цього хотілося б… Тому ми не стихаємо!», – Вєра Бланш.
Виставка буде включати до 50-ти світлин, на яких зображено, як мирне довоєнне життя України, так і вже зруйновані місця російським агресором. Вєра Бланш підкреслює, що роботи є перехідним етапом від фешн до документальної чорно-білої фотографії і зняті в період 2021-2023рр.
Також на експозиції будуть представлені керамічні скульптури з артпроєкту мисткині «Валькірія», інформаційні і статистичні дані, які доповнюють фактами виставку та підтверджують наслідки вторгнення росії, як на культурну спадщину України, так і на її екологію.
Проєкт реалізується за підтримки Посольства України в Японії та Департаменту Миру та Прав Людини, префектури м.Хіно, Токіо, і є рефлексією Вєри Бланш на сьогоднішні події. Він має на меті привернути увагу суспільства до руйнацій в Україні через війну.
На кадрах можна буде побачити представників українського сучасного мистецтва: Будніков Володимир, живописець, Заслужений діяч мистуцтв України, Влада Ралко, Інна Бевза,, Костянтин Дорошенко, локації з ДніпроГес, Івано-Франківського національного академічного драматичного театру та Азовського моря.
Редакція Mamarazzi Media поспілкувалась з Вєрою Бланш перед запланованим стартом її виставки в Токіо.
- Вєро, Ви змінили глянець на воєнну фотодокументалістику. Коли саме до Вас прийшло це рішення? Чи були поряд з Вами ті, хто підтримав таке рішення або навпаки - відмовляв від цієї ідеї?
- Глянець я залишила майже рік до повномасштабного вторгнення, 2021 рік був моїм переходом до іншого жанру фотографії. Щодо воєнної фотодокументалістики, 2022 рік був для мене дуже прозорим. 24 лютого 2022 року я чітко знала, що я маю робити і для чого! Багато представників різних професій, в тому числі творчих, у лютому 2022 року пішли у військо, багато - у волонтерство, але я розуміла, що краще за все я все ж таки фотографую, тому вибір був очевидним. У 2014 році Україна програвала медійно росії на полі світових медіа, після початку неоголошеної путіним війни, але у 2022 році ми не мали такого права! Я якось відчувала тоді, що хоч я одиниця, але все ж таки зі своєю авдиторією і, що маю голосити правду про злочини російських окупантів на території України. Тому прийняла рішення, що буду лишатися в Києві і фотографувати, що зможу, навіть отримала акредитацію від ЗСУ, на той час це було майже неможливо!
Ніхто мене не підштовхував, ніхто не зупиняв. Це був внутрішній поштовх, моя особиста боротьба, моя власна історія, яку я розповідала світу.
- PEACE IS UKRAINE. Поділіться досвідом, як у Вас вийшло зробити виставку такого масштабу і чому Ви обрали саме Токіо для неї?
- Скажімо, це не перша моя виставка в Токіо. У 2023 році я відкривала фотовиставку «Tribunal» у National Art Centre Tokyo (NIKA), якраз це була виставка періоду 2022 року про війну і я доносила японцям нашу правду. Знаю, що її відвідало приблизно 65 000 людей, принаймні так зауважив директор центру. Великою підтримкою для мене є співпраця з Посольством України в Японії, особливо з третім секретарем посольства України в Японії Інною Ільїною. Дякуючи цій співпраці, нам вдалися гарні мистецькі проєкти!
В цьому році виставка планується за підтримки Департаменту Миру та Прав Людини Хіно, а також за підтримки посольства України в Японії.
Мабуть вся справа в тому, що я не можу бути бездієвою під час війни, це якось не зрозуміло для мене. Коли найкращі люди нашої країни гинуть на війні заради миру у всьому світі, я не можу собі дозволити десь ховатися тихенько від війни. ЗСУ щодня роблять заради всіх нас подвиги, вони надихають на великі справи заради України, надихають шукати можливості для гучних мистецьких подій у світі. Ми ж з вами знаємо, які зусилля та шалені кошти наш ворог, росія, вливає на поширення свого впливу у світі через свою фальшиву культуру. Фальшиву, бо російська культура - це культура пропаганди, ненависті та викривленої реальності, неправди. Культура говорить там, де мовчать гармати, тому її вплив має таку ціну, тому для представників українського мистецтва є своє поле бою, своя важлива місія у світі.
Поки я перебуваю в Японії, я розглядаю Токіо своїм полем, де засіваю своє українське насіння, воно в моїх мистецьких проявах. Вважаю, що те місце, де ми знаходимося в часі і є місцем нашої власної відповідальності, місцем для нашого голосу, нашого прояву.
- Що Ви хочете показати, донести до відвідувачів виставки? Які почуття у них викликати?
- Назву до виставки «PEACE IS UKRAINE» я осмислювала разом із представниками української сучасної культури, які нині перебувають в Україні і переживають всі реалії війни. На рахунок назви до цієї виставки - я радилася із арткритиком Костянтином Дорошенко, із художницею Владою Ралко, а також з видатним українським графіком Миколою Гончаровим. Варіант Миколи був фінальним і дуже влучним - «PEACE IS UKRAINE!”
Ми так часто чуємо слово «мир», «мирні перемовини», кожна країна нам пропонує своє бачення миру, але останній голос має бути за Україною про визначення цього поняття!
«Мир - це Україна!» ось про це і є моя виставка! Про нас усіх! Про нашу силу і красу, про наш стиль, про Україну, яка попри всі прогнози не лише вистояла у 2022 році, а й стала запорукою миру для світу, світовим поліцейським. У цій виставці є багато особистого - люди, яких я дуже люблю, ким пишаюся, кого пам’ятаю, за ким сумую, місця, спогади про які плекаю в серці з тугою за Батьківщиною і бажанням знову створювати проєкти вдома, в Україні, про Україну, щоб показувати її оновлену, прекрасну, сильну ще і ще, і ще в світі! В мене є особливість - якщо я кохаю, я проявляю це почуття через камеру, через мої світлини. Ця виставка саме про моє українське кохання, про мою Україну! Думаю, люди на Далекому Сході, в Японії це відчують і полюблять нашу Батьківщину так само палко, як люблю її я, як любимо її всі ми!
- Чи є в експозиції найбільш чуттєва для Вас світлина?
- Я дуже відчуваю людське обличчя, для мене портретна зйомка є найзрозумілішим жанром, через який я можу розповісти ту чи іншу історію, тому всі обрані світлини дуже мені близькі, багато портретів. Але є одна світлина, яку я включила в експозицію - це «Шторм на Ланжероні» в Одесі, який я сфотографувала у листопаді 2021 року. Ніби сама стихія волала про наближення чогось, що підніме сплячу силу нашої нації, як величезну хвилю і cвоєю міццю розіб’є ворога вщент! Я тоді стояла вся мокра від цих хвиль: і камера, і я в морській солі з голови до ніг замерзлими, тремтячими пальцями намагаюся домовитися зі своїм «залізом» про цю зйомку. Так я знімкувала десь години дві, але всередині я відчувала, як моя кров закипає разом з цими хвилями, як піднімається енергія і тече червоним струсом по моїм тілі, кличе…
Ця світлина не буде центральною, радше статуя із монументом «Батьківщина-Мати», яка тримає меча, оголеного до бою.
Центральною світлиною у експозиції також може стати світлина, яку я назвала «Останній поцілунок», де зображений поцілунок двох видатних українських митців сучасності, які одягнуті в чорне, знята на Азовському морі під час артрезиденціі «Biriyuchiy», яке нині окуповано росіянами. Світлина, як метафора, як передвісник біди, але й як надія, що наше кохання до Батьківщини, до одне одного стримає все горе і дасть сили пройти повз цей чорний тунель часу нашої історії. Або ж ще серія портретів українських дітей, які щирим поглядом просять про мирне майбутнє, хоч вже патріотично налаштовано співають гімн України під час зйомки в українських степах, ще на той час, здається, більш-менш спокійній та відносно мирній Україні, влітку 2021 року, одягнуті в паперову збрую, тримаючи в руках паперовий меч, відчуваючи тяжкість майбутніх років.
24.08.2024р відбудеться відкриття виставки і подію можна буде відвідати тільки по запрошенню. Далі - експозиція буде відкрита для кожного. Закликаємо всіх, хто буде в Токіо, відвідати та підтримати нашу українську мисткиню – Вєру Бланш.
Hino City Toyoda Civic Gallery (4-3-2 Tamadaira, Hino City, 1st basement
24.08 -30.08. 2024, 12:00-19:00.
Фото: Вєра Бланш
Текст: Яніна Провотар
